З історії Любомирівської школи

1883 рік... Цей рік ввійшов у історію села Любомирівка, як рік заснування місцевої церковно-приходської школи. Так свідчать архівні документи. Головний викладач у школі був піп. Дітей вчили читати, писати „Закон Божий”.

1903 році Херсонське земство організовує чотирикласну земську школу. В школі навчались діти селян. В період громадянської війни ніякого навчання в школі не відбувалося. Зайняття відновлюються в 20-х роках. В Україні реорганізується приватна школа в єдину загальноосвітню трудову семирічну школу, що мала два ступеня 1 – 4 клас, 5 – 7 клас.

Після закінчення семирічки учні мали змогу продовжувати навчання в середніх професійно-технічних училищах. Однак ще багато дітей залишалося поза школою в умовах голоду і розрухи. В цей час відбувається ліквідація неписемності. Вчили дорослих писати і читати після роботи та в неділю. Створюється хата-читальня. Навчившись читати, селянин іноді все ж таки відвідує таку хату.

В 30-ті роки держава ставить за мету охопити всіх дітей шкільного віку навчанням. При цьому школу розглядали як ідеологічну інституцію, покликану забезпечити виховання школярів у дусі відданості комуністичним ідеалам. В Україні почалася масова кампанія під назвою „Всенародний похід за загальне навчання”.

ІХ з’їзд комсомолу 1936 році ухвалив утворити комсомольські організації в кожній школі. Піонерські організації існували з 1931 року. В Любомирівці було створено „Клуб піонерів” Радюком Д.І.

У 1934-1938 роках директором школи був Лихожон Дмитро Тимофійович. Його дружина Євдокія Кіндратівна була вчителькою початкових класів. Лихожон Дмитро Тимофійович з перших днів Великої Вітчизняної війни пішов на фронт, з війни не повернувся.

З 1938 по 1941 рік директором школи працював Політікін. Його дружина Політікіна Ніна Йосипівна теж працювала в школі. Перед Великою Вітчизняною війною працював у школі Радюк Дмитро Іванович вчителем математики. В період війни підтримував зв’язок з підпільною організацією.

Дмитро Іванович дуже любив школу і дітей. Діти любили його як свого батька. Дмитро Іванович організував у школі оркестр струнних інструментів. Учасниками оркестру були учні та вчителі. В цей період працював Самойленко Дмитро Михайлович , який викладав українську літературу та історію. З 1944 року після визволення села Любомирівка, першого вересня розпочалися заняття в школі. В школу пішли всі діти, починаючи з 1934 року народження по 1937 рік. Це були учні першого класу. Наповнюваність класів від 32 до 45 учнів.

Вчителі, які працювали в початкових класах: Чешко О.Д., Мамай Н.Г., Тесля Н.Ф., Онищенко В.П., Черненко Л.Г., Ільїна М.Н. Військовим керівником був Афанасьєв В.Ф., він же викладав російську мову та літературу.

1946 рік. Вручено свідоцтва 14-тьом учням: Дамчукк Олені, Ляшенко Анатолію, Волошиній Надії, Перегибенко Людмилі, Погорілій Ніні, Педорі Ганні, Рячицькій Людмилі, Стукан Вірі, Соколенко Олександру, Юрченко Катерині, Рудь Марії, Чайці Тамарі, Чишко Любові, Шовкопляс Валентині.

З метою покращення культурно-масової роботи організовано гуртки: літературний – Чумак М.С., історичний – Тесля Г.Г., математичний та фізичний – Власенко Г.А., співочий – Буряк Л.П.

1950 році на посаду директора Любомирівської семирічної школи було призначено Мельник С.Я., яка народилася в селі Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області.

В 1934 році вона закінчила семирічку. В цьому ж році вступає на третій курс Миколаївського робітфаку, який готував кадри для Одеського педінституту (літературно-лінгвістичний факультет). В 1939 році вона його закінчила. Перед війною працювала в Березнегуватській середній школі вчителем української мови та літератури.

Після війни в 1945 році була направлена в Мукачівський район Закарпатської області. Працювала там один рік вчителем української мови та літератури і завучем школи. З 1946 р. по 1950 р. працювала в селі Мурахівка.

1950 році в Любомирівській НСШ було 275 учнів. Класи перевантажені : в двох п’ятих класах було по п’ятдесят учнів. не вистачало шкільних приміщень. Працювала Стенія Яківна директором протягом п’яти років. Школа приймала участь на протязі вересня у зборі врожаїв сільськогосподарських культур. В 50-х роках вирощували в колгоспі бавовну. Учні були активними учасниками у її зборі.

В 1953 році було зроблено капітальний ремонт школи. Піднято стіни на один метр. Повністю замінено дах, вікна, двері. Проведені штукатурні і малярні роботи. Контакт школи і колгоспу був дуже тісним. В цей період викладали: Самійленко Д,М. – українську мову, Ставенко Г.А. – математику, історію – Сом І.Т., фізичне виховання – Москаленко Д.Т.

В 1955 році школу очолив Іванець Іван Павлович. Родом він і з села Висунськ. Викладав українську мову. Завучем школи була в цей час Мельник Стенія Яківна. Вона неодноразово була нагороджена медалями. Одна з них – « За доблесний труд». Після Іванця директором працював Секретнюк Іван Омелянович, який був призначений на посаду директора Любомирівської восьмирічної школи з 20 серпня 1960 року.

Із 1962 року при Любомирівській восьмирічній школі діяли різні гуртки. По лінії цивільної оборони постійно діяв гурток „Санітарні пости”, який очолив завідуючий ФАПом Зелений Іван Макарович. Гуртківці приймали участь у районних змаганнях, де неодноразово займали призові місця. Діти нагороджувалися значками та грамотами.

На честь 20-річчя Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками в 1965 році поряд із школою встановлено пам’ятник на честь воїнів визволителів і односельчан, які загинули в боротьбі з гітлерівськими загарбниками. Вчителі та учні приймали активну участь у зборі матеріалів про визволителів Любомирівки.

У цьому ж році випускниками Любомирівської восьмирічної школи було складено послання до майбутніх поколінь, де вони вказали кількість учнів, їх прізвища, успішність та побажання нащадкам. Цей документ запаяли в капсулу і закопали на території школи. На той час в школі було 13 вчителів і 124 учні. Діяли бібліотека, кімната-музей трудової і бойової слави односельчан.

В 1966 році школу очолив Онищенко Микола Павлович. Він народився 4 січня 1921 року в селі Новопетрівка в сім’ї колгоспника. Починаючи з 1928 року навчається в Любомирівській семирічці, яку закінчив в 1935 році. Середню освіту отримав у Висунській середній школі. З 1941 по 1946 рік - учасник Великої Вітчизняної війни. Воював у складі Південно-Західного, Північно-Кавказського, Степового з Українського фронтів. За мужність і відвагу був нагороджений сімома медалями та Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня. Після війни працював інспектором відділу освіти при райвиконкомі. З 1957 по 1963 рік навчається в Одеському державному університеті, а після його закінчення розпочинає свою педагогічну діяльність вчителем Любомирівської восьмирічки. З 1965 по 1966 рік Микола Павлович працює завучем школи, а 1966 по 1973 рік та з 1975 по 1983 рік він директор цієї школи.

З 1967 року в школі вводиться самоврядування. В 1966-1967 навчальному році Любомирівська восьмирічка приймає участь у районному огляді–конкурсі бальних танців. Для учнів Яковлівки та Веселого Кута було створено шкільний інтернат. В інтернаті учні жили, готували уроки, мали можливість відвідувати шкільні гуртки. Кожного року 22 квітня святкували день народження В.І.Леніна. Постійно діяли методичні об’єднання. Проводились внутрішкільні спартакіади, переможці яких приймали участь у районних спортивних змаганнях. Учасники художньої самодіяльності виїздили на виробничі ділянки колгоспу „Зоря” і вітали своїх батьків.

В цей період працювали такі вчителі:

Самойленко Д.М. – вчитель історії та трудового навчання,

Лихожон С.Я – вчитель української та російської мови,

Тесля Н.Ф. – вчитель початкових класів,

Шевченко Д.В. – вчитель початкових класів,

Мацафей О.Д. – вчитель початкових класів,

Зелена О.Л. – вчитель фізики і математики,

Погрібна Н.С. – вчитель біології та фізичного виховання,

Ставенко Г.А. – вчитель математики, діловод школи,

Винник П.М. – вчитель російської мови та літератури.

З 1973 року директором школи призначено Снігову Ольгу Леонідівну. Педагогічний колектив школи працював над основним проблемним питанням : „Зацікавленість учнів до знань на основі високої ефективності уроків та удосконалення виховної роботи в школі”. Вчителі постійно підвищують свій фаховий рівень шляхом проходження курсів підвищення кваліфікації та самоосвіти. У 1972 році ЦК КПРС і Рада міністрів прийняли постанову „Про завершення переходу до загальної середньої освіти”. Завданням шкіл було забезпечення середньою освітою кожного громадянина країни незалежно від його бажань.

В цих умовах почала широко практикуватися вечірня та заочна форма навчання. Куди майже примусово направляли навчатися всіх, хто у віці до 45 років не мав середньої освіти. Гучні заяви про охоплення майже сто відсотків молоді середньою освітою правили негативний вплив на якість навчання, обов’язкова середня освіта вела до знецінення знань.

При Любомирівській восьмирічній школі діяв консультпункт від Березнегуватської заочної середньої школи до 1985 року, діяльність якого закінчилася для вчителів „трагічно”.

В 1983 році наказом РВ НО директором Любомирівської восьмирічної школи призначено Чорноморченко Світлану Олексіївну. Саме вона добилась виготовлення проекту будівництва нової школи, придбала нові меблі для класних кімнат та приміщення школи, поповнила наочністю кабінети. В цей період продовжується русифікація школи. Вчителям російської мови за „особливо складні” умови роботи платили 15% надбавку, починаючи з червня 1983 року.

Активно ведеться військово-патріотичне та інтернаціональне виховання пов’язане з подіями війни в Афганістані. Колишні учні Любомирівської восьмирічної школи були учасниками цієї війни. Це Білий Олександр Миколайович та Ляшенко Олександр Олександрович. Вони фізично неушкодженими повернулися додому.

З 1987 по 1989 рік Любомирівську восьмирічну школу очолював Огребчук Костянтин Сергійович. З цього ж навчального року і протягом п’ятнадцяти років працювала завучем Лілік Тамара Миколаївна. Методи роботи школи не змінилися. Діяла комсомольська та піонерська організації. На протязі 25 років в стінах школи діяла філія Березнегуватської музичної школи. Духовий оркестр очолював Онищенко Микола Миколайович. Колектив неодноразово приймав участь в обласному та районному оглядах-конкурсах. Має звання зразково-показового дитячого духового оркестру з 1985 року. У цьому ж році почалося будівництво нової школи.

В серпні 1989 року директором школи призначено Швидкого Олександра Миколайовича , який народився і виріс на Херсонщині .

Активно ведеться будівництво нової школи. Планувалося її звести в 1990 році. Розвал Радянського Союзу, інфляційні процеси в економіці, скрутне фінансове становище затягли здачу школи в експлуатацію на два роки. В 1992 році школа отримала статус середньої.

Першими десятикласниками стали: Волошин Олександр, Грицаєнко Юрій, Ставенко Інна, Мосейчук Наталія, Гурмаза Світлана. Педагогічний колектив разом з учнями та батьками докладали великих зусиль для оформлення та обладнання нової школи. Комп’ютерізація школи відбувалася поступово. Після введення новобудови був організований комп’ютерний клас вітчизняного виробництва «Пошук – 1». А в 2007 році школа була забезпечена новітнім комп’ютерним класом імпортного виробництва в кількості 7 комп’ютерів. Весь цей час вчителем інформатики є Лісовський М.Г., який працює з 1992 року. Великий внесок в розвиток художніх почуттів та смаків дітей школи зроблено керівником гуртка «Умілі руки» Кузьміних Г.В., яка працює з 1994 року. Це творчо обдарований фахівець. Роботи її вихованців були представлені до районних та обласних нагород.

Одним з найбільш результативних напрямків роботи педколективу є екологічне виховання учнів. Обласний семінар «Екологічне краєзнавство з використанням місцевого матеріалу», що проходив в грудні 2004 року – це звіт вчителя географії та біології Швидкої Н.П. про вивчення учнями школи природного ландшафту рідного краю.

Помітний крок вперед зроблено адміністрацією та педколективом школи по проведенню методичної роботи. Внаслідок – районний семінар директорів «Стратегія оновлення освіти та управлінська діяльність керівника школи в умовах переходу на новий зміст і термін навчання» (2006 рік), а також районні семінари бібліотекарів ( 2006 - 2007 н.р.), вчителів географії , вчителів образотворчого мистецтва (2008 – 2009 н.р.)

«Час іде… суспільство розвивається. Сьогодні школа пішла вперед шляхом прогресу» - так було сказано начальником відділу освіти Дармосюком М.А. про роботу школи на підсумковій педраді після проведення атестації школи в 2006 році.

Школа практично повністю забезпечена педагогічними кадрами. 95% вчителів мають вищу освіту. З кожним роком підвищується їх фаховий рівень.

З 2002 року заступником директора з НВР призначена Кабак Т.П.

А з 2011 року у школі працюють :

Кабак Т.П. – директор школи, вчитель математики ,

Виборна В.А. – заступник директора з НВР,

Лілік Т.М. – вчитель хімії та біології,

Ставенко В.М. та Мосейчук І.В. – вчителі української мови та літератури,

Лісовський М. Г. – вчитель фізики та інформатики,

Гриженку В.Г. – вчитель світової літератури та української мови,

Грицьків І.О. – вчитель математики,

Луга О.Б. – педагог-організатор,

Куцевол В.І. – вчитель фізкультури,

Луценко Н.В. – вчитель художньої культури та музичного мистецтва,

Москаленко Т.Г., Стукан С.П., Харитонова М.В. – вчителі початкових класів

Благута В.М. – бібліотекар,

Кириленко М.М. – вчитель географії,

Кітриш О.М. – вчитель англійської мови,

Лілік С.В. – вчитель історії та правознавства.

В листопаді 2010 року, виходячи з потреб та побажань учнів, школа обрала спортивний профіль навчання.

В різні періоди в Любомирівській школі отримали путівку в

життя покоління учнів. Кожен обрав життєвий шлях собі сам. Серед випускників є люди різних професій: колгоспники і вчителі, лікарі і робітники, інженери і будівельники, військові та керівники підприємств та установ.

Останній час педагогічний колектив школи працює над впровадженням інноваційного підходу до формування життєво важливих компетенцій учня та вчителя.